Кессі Рейвен працює санітаркою моргу в Лондоні. Вона ставиться до своєї роботи з максимальною повагою, адже тіла часто розповідають багато того, що не помічають інші. Здається, її любов до такої роботи прийшла ще з раннього дитинства, коли батьки загинули у автокатастрофі. Тоді дівчинці було чотири роки, тож вона виросла з турботливою бабусею. Проте аж через сімнадцять років з'ясовується страшна правда - її батько живий, і всі ці роки він сидів у в'язниці за вбивство своєї дружини. Чоловік наполягає, що не вбивав матір Кессі, але факти кажуть протилежне. Слова батька аж ніяк не переконують дівчину, але роздуми вже не зупинити, тож вона береться за справу. І в цьому розслідуванні їй будуть допомагати не тільки живі, а й мертві, адже Кессі вміє їх чути.

Про книгу "Кессі Рейвен. Книга 2. Довічний вирок"

Кессі не дуже вірить, що батько каже правду. Проте, якщо це так, то справжній вбивця досі на волі. Їй доведеться звернутися за допомогою до милої сержантки, з якою вона познайомилася під час минулої справи, та інших старих друзів. Дівчина поступово знаходить все більше бентежних фактів, намагаючись не засмучувати при цьому бабусю, адже вона була такою доброю до онучки всі ці роки. Паралельно Кессі також потрібно виконувати свої прямі обов'язки, і на роботі, як завжди, повно сумнівних моментів, що потрібно прояснити.

Детективний трилер "Довічний вирок" британської письменниці А. К. Тернер є другою книгою у серії "Кессі Рейвен". Проза лаконічна, ритмічна, без зайвих описів - кожне речення працює на сюжет і характер. Авторка тяжіє до кінематографічної подачі, швидко переключаючись між сценами. Текст наповнений іронічними монологами головної героїні, чорним гумором, деталями роботи у моргу, що разом утворює баланс професійної інформації та художньої вигадки. Лондон, морг, криміналістичні лабораторії, лікарні як місця дії стають невіддільною частиною створення похмурої атмосфери, доповнюючи мотив смерті, який проходить крізь весь твір.

Через роботу головної героїні авторка торкається багатьох важливих тем - суспільна байдужість до насильницьких смертей, особливо коли вони стосуються людей, що опинилися поза спільнотою або ж входять до вразливих груп. Кессі постає перед труднощами на роботі, адже ніхто не хоче слухати її думки й підозри щодо загиблих, адже керівництво цікавить лише швидке закриття справ, а не справедливість до кожного померлого. Книга змушує замислитися й про тих, хто працює зі смертю - ці люди часто теж потребують підтримки, хоч з першого погляду може здатися, що їм добре лише наодинці. Ця книга зацікавить читачів, які шукають дотепний, похмурий, іронічний кримінальний трилер із психологічною глибиною, сильною героїнею та атмосферою лондонського нуару.