Французького драматурга румунського походження Ежена Йонеско (1909–1994) справедливо називають одним із творців «нового» театру – театру абсурду. Персонажі Йонеско – або, як він їх називав, «маріонетки» – безпорадно борсаються в абсурдності буття: ірраціонального, кумедного, гротескного, сповненого непорозуміння й болю. Комедія, за словами автора, трагічніша від самої трагедії, адже остання має правила, а біль – межу. Комедія натомість – гра без правил. За численними каламбурами, химерною грою слів, двозначними жартами й аж ніяк не двозначними натяками криються примітивні й водночас складні почуття. Занадто банальні. Занадто людські. Як розпізнати їх за масками? Як відчути під ногами ґрунт у цьому хисткому, до смішного абсурдному світі, де Оратор – глухонімий, Учитель – нетямущий, Король – немічний, а Детектив – не спроможний арештувати безжального Вбивцю, дарма що знає все про кожен його крок?
Коментарі
Немає коментарів. Будьте першим, хто залишить коментар!
Щоб залишити коментар, будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь