Вірші з цієї збірки стають свідками та носіями тих болючих переживань, які складно висловити. Поезія, написана до війни, але пронизана мовчанням, страхом та недоспіваним життям.
Катерина Міхаліцина пише про тих, хто пережив переселення та втрати, про ті спогади, які лишаються в пам'яті назавжди. Її тексти - це спроба почути, зафіксувати окремі слова та історії людей, місць, подій, які розповідаються незграбно та хаотично, але з бажанням відтворити світ, що зникає разом із літніми жінками, бабами, відунками кожного покоління.
Тексти доповнюють ілюстрації авторки, переплітаючи реальне з можливим, створюючи унікальну атмосферу, де кожне слово та кожна історія стають вікном у світ, якого вже не існує, але який ще довго зберігатиметься в серцях тих, хто його застав.
Коментарі
Немає коментарів. Будьте першим, хто залишить коментар!
Щоб залишити коментар, будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь