Усього по два

Елі живе в Трансильванії – там, де колись жив Дракула. Вампір помер давно, однак Елі тренується бігати якомога швидше, на той випадок, коли йому зустрінеться якийсь інший вампір. Тоді йому доведеться втікати. У школі він бігає наввипередки з Лулі. Щодня на шкільній перерві Елі віддає свої бутерброди Лулі, бо в її родині велика скрута і там нема кому давати їй у школу бутерброди. Потім усе в житті змінюється, бо наближається війна – друга світова. І тепер Елі вже треба боятися не вампірів, а солдатів, що з'являються в містечку. Вони налаштовані дуже неприязно до євреїв, а Елі та його родина євреї. Те, що стається потім, Елі намагається забути, бо як інакше можна жити далі? Він не може про це говорити, але, як каже Лулі, про що не можеш розповісти, треба написати. Сильна й дуже тепла розповідь про зворушливу дружбу двох дітей у тяжкі часи життєвих випробувань