Спільне видання з видавництвом «Ніка-Центр». Колись татуювання не були ані популярними, ані прийнятними як форма модифікації тіла. Згідно з Книгою Буття, першою татуйованою людиною, а якщо точніше – першою поміченою людиною в історії був Каїн, голова проклятого роду. Серед характерних рис татуювання слід згадати те, що воно сприймалося осудним знаком, який часто асоціювався зі світом проституток та маргіналів. Заходу була незнайома широка практика малюнків на шкірі, і вперше татуювання потрапили до нашого світу через щоденники Джеймса Кука, який використав термін «тату» після повернення зі своєї першої подорожі до південних морів. Саме з дивовижних звітів мандрівників вісімнадцятого століття виникає екзотичне уявлення про далекі етноси, і татуювання в цьому контексті відіграють основну роль у визначенні іншості незнайомих народів. Завдяки «проклятій» аурі татуювання набуває неабиякої популярності у середині сімдесятих років минулого століття, коли на сцену виходять панки зі своїм баченням татуювання як форми протесту. На ту пору, позначену глибокою економічною кризою та високим рівнем безробіття серед молоді, панківська театралізація хиткості буття втілюється у татуюваннях і селфгармі, які підкреслюють дикунське та маргінальне становище. Починаючи з дев’яностих років, татуювання раптом перетворюються на поширений серед молоді, ба більше «нормалізований» знак, нанесення якого вже не викликає відторгнення чи остракізму. Тепер татуювання – частина моди, і знаки на шкірі сприймаються суб’єктивним проявом власного стиля. Чарівність протесту та модифікації тіла набувають наразі форм гібридного співіснування з квір-спільнотами, де перетинаються нові пошуки ідентичності та уявлення про себе. Алессандра Кастеллані аналізує витоки і сьогодення татуювань, запрошуючи нас до цікавої подорожі у часі та просторі: від Біблії до Лондону сімдесятих років, від нового світу, відкритого мандрівниками вісімнадцятого століття, до сучасних міст. Захоплююча, написана на нашій шкірі історія, з якою варто ознайомитися!