Ґалапаґос

"Людський мозок став фонтануючим і безвідповідальним генератором припущень щодо того, що можна зробити із власним життям Ця книга відклалася у мене в пам'яті завдяки своєму незвичайному стилю оповіді, що ведеться від імені примари. Ця людина стала мимовільним свідком всесвітньої катастрофи і подальшої еволюції представників людства, що залишилися в живих. Дія роману то розгортається у теперішньому, то повертається у минуле (на "мільйон років тому" - в 1986 рік), розкриваючи передісторії кожного…

Годі морочити собі голову Через мільйон років на Галапагосі ніхто й не згадає про переваги “великого мозку”, бо людства як такого вже давно не буде. Та чи настільки ці переваги взагалі потрібні зараз або будь-коли, чи не створюють вони більше проблем, ніж їх вирішують? Дещо схоже питання — чи є наш розум вершиною розвитку — розглядає Пітера Воттс у своїй книжці “Blindsight”, й хоч вона теж написана в жанрі наукової фантастики, спільного між ними більше нічого немає. Тема загалом складна, цікава…

Ґалапаґос Если вы все еще не знакомы с Воннегутом и Видавництвом 21 - эта книга не то, с чего стоит начать, но начать нужно абсолютно обязательно. Немного об издании - твердая обложка с очень классным оформлением снаружи и внутри - это однозначные плюсы этой книги, бонусом здесь приятный, но немного растянутый шрифт и плотная, но неприятная шершавая газетная бумага. Однако же, за такие деньги и такое оформление грех жаловаться. Большим плюсом идет хороший перевод, что бывает не всегда с…

Чудернацька антиутопоія Це щось інше. Ґалапаґос стала для мене першою книгою від Курта Воннеґута і вона однозначно виділяється з поміж прочитаного мною до. Цікавий стиль написання, де автор перестрибує в подіях та в описі персонажів. Проста мова, що читається легко та має досить філософський підтекст та сарказм. Чудернацьке почуття чорного гумору, сатира мені дуже близьке. Особливо сподобалось, як він виділяє персонажів, котрі помруть до заходу сонця зірочкою* Абсурдність дій людства по…

Ґалапаґос Ця книга стала першою у моєму знайомстві з Куртом Воннеґутом. Сказати що я був вражений - не сказати нічого: книга перевернула моє уявлення про наукову фантастику. Отже вона може бути не лише така, як у Лема, Азімова або Веллса, а і ось така... Сповнена чорного гумору, сатири, постмодерної еклектики - усього того, за що читачі люблять Воннеґута. Не можна нічого не сказати про дизайн книги: він просто чудовий! Неймовірна обкладинка одразу "продала" книгу для мене. Також кілька…

Галапагос Перше моє знайомство з творчістю автора (це був твір ,,Колиска для кішки,,) виявилося невдалим. Але якось на трапила на його ,,Бойня номер п'ять,, , і все в мені перевернулося після прочитання. Тому і від даної книги очікувала чогось подібного, але даний роман знову став для мене розчаруванням, і це ще легко сказано. Сюжет якийсь дуже химерний. Маємо привида, який ось уже мільйон років спостерігає за тим, як усе людство внаслідок військових дій та екологічних катастроф вимерло.…

Чи справді мозок - перевага людини? Роман Воннеґута проникливий і абсурдний водночас. Книга наче написана одночасно з початку і з кінця, а посередині питання - “Великий людський мозок - добро чи зло?”. Тут піднімається тема крихкості звичного нам ладу життя. Людство - як організм, в якому люди - клітини, різні фактори провокують мутації, і от що буде у випадку критичного їх збігу - такий варіант розповідає нам пан Воннеґут. Адже людина - це лише тварина, хоч і з аномально продуктивним мозком, та…

Невероятная интерпретация конца света Знакомство с Воннегутом я решила начать с этой книги, потому что мне показалось, что она пойдет легче всего. Написано интересно, необычно, совсем не занудно, юмор автора не даст соскучиться, поэтому с лёгкостью можно прочитать за несколько вечеров. Действия происходят в 1986 году и, параллельно, через миллион лет. Перед нами разворачивается альтернативная история человечества. Последовательно раскрываются персонажи, описывается их история, на примерах…

Маестро химерного гумору Довгий час, з незрозумілих причин, всюди наштовхувалась на несхвальні відгуки творчості К. Воннегута. Якось мені подарували "Бійню номер 5", яку я так і не змогла дочитати, що власне і стало завершальним штрихом хресту, який я поставила Воннегуту як автору. Проте, саме ця книжка, видана проектом "Вавилонська бібіліотека" мене дуже зацікавила, власне через видавця, чия назва для мене своєрідний знак якості. І, о диво, я не пожаліла. Тепер стараюсь нести Воннегута в…

поема, написана пальцем у повітр Скажу одразу, до Ґалапаґосу читав майже всі книги автора і вважаю його твори взірцем світової літератури. Ім’я Воннеґута для мене, як фантаста, стоїть на одному рівні з Бредбері. Та хоча багато авторів починали з того, що копіювали стиль Бредбері, і їм це вдавалося, то з Воннеґутом цей фокус не вийде. Щоб писати як Воннеґут – потрібно бути ним, залізти йому в голову. Дуже багато там усього намішано, та і постать самого автора незримо присутня майже в кожній…