Монографію присвячено комплексному зіставному дослідженню об'єктивації емоцій груп "Заздрість" і "Співчуття" в польській, російській та українській мовах. У праці проаналізовано етимологію найменувань емоцій та простежено розвиток їхньої семантики в діахронії, розглянуто тлумачення іменникових і дієслівних вербалізаторів почуттів у сучасних лексикографічних джерелах та наукових розвідках, описано валентнісні характеристики емотивних предикатів і їхні моделі керування. Значне місце в монографії відведено дослідженню дескрипції емоцій груп "Заздрість" і "Співчуття" в текстах з національних лін­гвістичних корпусів порівнюваних мов: опису зовнішніх проявів, внутрішнього переживання почуттів та їхніх ознак.