Наживо

Доброволиця. Парамедик. Психолог. Офіцер корпусу НГУ «Хартія». Графічна дизайнерка, тренер з бойових мистецтв. І, за сумісництвом, жінка, яка пройшла полон - і змогла записати вірші з того боку вічності. У цій збірці - війна. Полон. Тортури. Госпіталь у вогні і крові Маріуполя. Живі й мертві. Це тексти, написані між евакуацією поранених, любов'ю і катівнями та перельотами між континентами. Поезія, яка не просить співчуття. Вона - дух епохи. Тайра попри все каже не «досить», а «далі буде». Це - «Наживо». Як голка, що стягує краї рани та реальності. «Роки цієї війни, берег Азовського моря, Юлін голос, яким вона переповідає те, що бачила на власні очі, свідком чого була, про що може свідчити і за що може відповідати… Це вірші, за якими, попри їхню очевидну поетичну самодостатність, все одно грізно й болісно проступає біографія, доля, життєвий шлях авторки.