Антропологічне дослідження релігії у Східній Європі відображає внутрішню складність і динаміку релігійної експресії в регіоні, який постійно зустрічається з політичними викликами, зокрема рухливістю кордонів (як фізичних, так і уявних) і масовими міграціями. Крах комуністичної епохи призвів до гібридних форм політизації релігійного життя, особливо тоді, коли нові незалежні держави прагнули закріпити свою легітимність, інтегруючи релігію в національні/націоналістичні візії історії.

У низці країн у цьому постколоніальному, посткомуністичному регіоні-фронтирі релігія сприймається як надзвичайно важлива складова національної ідентичності, належності до певної спільноти, що пов'язується з давньою історією певного народу та його героїчним минулим. Останнє нерідко викликає до життя непримиримі суперечності з країнами-сусідами щодо візії спільної історії.