На березі часу. Не моє Заполяр'я. У чоботах Марса

"Не моє Заполяр'я" продовжує спогадового цикла "На березі часу" видатного українського письменника, нашого сучасника Валерія Шевчука. Спершу були "Мій Київ", "Мій Житомир. Хата і рід", "Мій Житомир. Світ перед очима", "Ті, котрі поруч" та інші книги, в яких Шевчук-мемуарист з притаманною йому чесністю і відвертістю спогадує про пережите і осмислене.

У цьому виданні оприлюднюється листування з часів служби у совєцькій армії, коли його, вже 24-річного, знаного в Україні молодого письменника, було забрано до війська і заслано до Заполяр'я "на перевиховання". Більшість листів – до молодої дружини Неоніли Біличенко і відповідей від неї. Своєрідний епістолярний щоденник, бо писалися послання майже щодня. З епістолій зримо постають картини армійських буднів, виснажливе переживання розлуки з коханою, загострене світовідчуття молодого солдата, для якого несприйнятними є "чужі обличчя, чужа мова, чужий світ...