У цій драмі "на три життя" немає нічого однозначного: ні персонажів, ні обставин, ні розв'язки. В романі немає епохальних людей чи подій, позитивних чи негативних героїв, але, як стверджує критика, "коли читаєш цю книгу, болить серце". Саме сімейна сага, чим насправді є "Солодка Даруся", витворює правдивий дух минулої епохи, "родимі знаки" якої дотепер заважають частині сучасного суспільства сприймати українську історію без купюр, цензури і дратівливості. Але катарсистами такого звучання, які пропонує Марія Матіос у цьому романі, вимірюється сутність людських поривань, страждань, справжньої любові, а також людської природи загалом. Намагання письменниці "поправити всесвітню несправедливість любов'ю" (за Лесею Українкою) чи "здолати людство шляхетністю душі" (за Ніцше) створюють галерею художніх образів і символів, що дуже точно вписуються в споконвічні цінності людського духу, уявлень про мораль та про порядність.
Коментарі
Щоб залишити коментар, будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь