Книга Григорій Костюк (комплект із 3 книг)

Книга 1. Григорій Костюк. Вибрані праці у 5 томах. Том 1

Перший том видання у п'яти томах літературознавчих та історико-публіцистичних праць Григорія Костюка (1902–2002) - українського літературознавця та суспільно-громадського діяча, охоплює тексти наукових розвідок і статей, які у всій повноті представляють літературознавчу концепцію вченого і його позицію в історико-літературному поступі української діаспори. Зокрема, це стаття-огляд "На магістралі історії", де Г. Костюк розглядає художньо-мистецький розвиток українського письменства упродовж 50-ти років (1917–1967), "З літопису літературного життя в діаспорі", "Проблеми літературної критики", "Доба і письменник" та ін.

Уперше публікується нарис "Українська література до революції 1917 року. Основні лінії ідейно-мистецького розвитку (Спроба періодизації)", що зберігся в особистому архіві Г. Костюка, і є, ймовірно, частиною його ширшої праці "Основні проблеми періодизації історії української літератури (Спроба нового трактування)". Подано також історико-літературні портрети письменників В. Винниченка, М. Хвильового, І. Багряного, Ю. Яновського.

Книга 2. Зустрічі і прощання (комплект із 2 книг)

"Зустрічі і прощання" - це мемуари видатного літературознавця, людини, молодість якої припала на одну з найдинамічніших, але й найтрагічніших епох нашої літературної історії, 1920 - 30-ті роки.

У 1925 - 29 рр. Григорій Костюк вчився у Києві, слухаючи курси таких видатних постатей, як М. Зеров, П. Филипович, Б. Якубський. У 30-х переїхав до Харкова й увійшов до літературного об'єднання ПРОЛІТФРОНТ, де тісно співпрацював з М. Хвильовим, М. Кулішем, П. Тичиною, Ю. Яновським, Г. Епіком, Іваном Багряним, Остапом Вишнею та багатьма іншими літераторами. Був очевидцем сталіністської розправи над інтелігенцією, зрештою і сам потрапив до концентраційного табору. Перший том "Зустрічей і прощань" присвячений саме цьому періоду життя Г. Костюка. Це живі, пронизливі спогади про усіх тих митців та учених, з якими зустрічався автор, про проблеми, які їх хвилювали, зрештою, про побут, саму тканину їхнього життя.

Досі найширшими мемуарами про літературні Київ та Харків 20-30-х вважалися "Розповіді про неспокій" Юрія Смолича. Одначе книга Костюка, написана у еміграції, тобто без жодних цензурних втручань, значно повніша і щиріша. Вона зацікавить не лише спеціалістів-філологів - прочитавши "Зустрічі і прощання", велику насолоду отримає кожен, хто цікавиться живою історією культури.