"Жінка-бомба" - найвідоміша драма сучасної хорватської письмен- ниці Івани Сайко. У ній яскраво представлені домінанти своєрідної антипоетики авторки, яка відкидає принципи класичної драми і втілює в своєму тексті енергію бунту проти усталених правил. Центральною дійовою особою драми є жінка-(само)вбивця, яка готується виконати своє терористичне завдання. Актуальності монодрамі І. Сайко надає не лише тема тероризму, але й намаган- ня авторки протиставити деструкції креативність. Письменниця надає голос жінці-бомбі, проте не намагається зробити її герої- нею. У п'єсі звучать два основні голоси: не менш значущим, ніж голос персонажа, є голос самої авторки. За свідченням І. Сайко, "“ Жінка-бомба”􀁢- монолог, у якому беруть участь жінка-бомба, політик без імені, його охоронці й коханка, Бог і хор ангелів, один хробак, Мона Ліза Леонардо да Вінчі, двадцять моїх друзів, моя мати і я".