У монографї розкрито роль символічної мімікрї як дієвого адаптивного засобу регуляції поведінки військовослужбовців на різних стадіях військового полону. Доведено, що ефективне використання мімікрії-захисту військовополоненими слугує належним підґрунтям для зберігання ними сенсу життя в умовах повної ізоляції, забезпечує опірність через декодування неправдивої інформації з боку противника. Висвітлено особливості реадаптації та перебігу психічних станів військовослужбовців у перші чотири-п'ять тижнів після звільнення. Ретельну увагу приділено протіканню внутрішньоособистісного конфлікту, непрошених спогадів, що мимоволі активізують механізми пам'яті колишніх військовополонених, породжують і призводять до повторної травматизації. Розкрито особливості взаємодії членів родини з колишнім військовополоненим.
Коментарі
Немає коментарів. Будьте першим, хто залишить коментар!
Щоб залишити коментар, будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь