У книзі зроблено спробу розмежувати типи іронії, виходячи з їх функцій в художньому тексті. Досліджується вплив іронічної настанови автора на структуру тексту - його сюжет, способи побудови образів персонажів тощо. Текстуальний аналіз охоплює твори Дж. Свіфта, Л. Стерна, Ф. Шлеґеля, Г. Гайне, Т. Шевченка, Я. Гашека, Є. Замятіна, Дж. Орвела, Б. Віана, М. Кундери, У. Еко, М. Павича та ін.

Видання адресовано фахівцям, аспірантам, студентам як додатковий матеріал з проблем теорії літератури.