Ця книжка – як вино зі зболеної лози, пророслої на суворому ґрунті – про ті, як тривожно дихається у спустошеному й виснаженому домі, про ті, як тяжко він віднаходиться й гостро відчувається. Ці вірші – як ті самє терпке вино – із землі, крові й повітря. Вони – про потребу жити й дихати, боятися й радіти, втрачати і створювати, про вміння цінувати біль за ті найживіше, що він приносити із собою. Про те, що всі ми хочемо й повинні відшукати Дім, а в ньому – себе та своє терпке життя.
Коментарі
Щоб залишити коментар, будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь