Кельтські сутінки

Вільям Батлер Єйтс (1865–1939) отримав Нобелівську премію з літератури за свою натхненну поезію, яка "виражає дух цілої нації". Ця формула справедлива й щодо його прози, невипадково ж на порозі незалежності Ірландії назва його есеїстичної збірки "Кельтські сутінки" стала образним означенням усього національного літературного відродження, чільним представником якого був письменник. "Жменька мрій", за його скромним визначенням, "Кельтські сутінки" - це екскурсія в край фейрі, істот, що ведуть рід від давніх богів і не належать ні до сил світла, ні до сил тьми, у країну духів і привидів, а отже - в саме серце Ірландії, де народні вірування сягають туманної прадавнини, де ще зберігся дар візіонерства і де з потойбіччям заведено не ворогувати, а "обмінюватися люб'язностями". Нотатки фольклориста, який ретельно і захоплено записував оповіді селян, пересипані тут проникливими коментарями письменника, який і сам мав візіонерський досвід.