Книга Овсія Цейтліна "Тривалі бесіди в очікуванні щасливої смерті" народилася в результаті незвичайного експерименту. Сьогодні її читають, про неї сперечаються в різних країнах. Ось як відгукнувся про неї Лев Аннинський: "Це трагічна сповідь, записана з вуст людини, яка чекає смерті як позбавлення від мук сумління. Філософський аспект цього репортажу про власне вмирання гідний окремої розмови, у контекст якої варто включити толстовського Івана Ілліча, а також академіка Павлова та Миколу Островського..."