москва хизувалася, що її армія буде в Києві за три дні. У 60-кілометровій російській броньованій колонах, спрямованих на Київ, ворожі війська навіть упакували парадну форму, очікуючи "параду перемоги" в українській столиці.

Оцінки західних союзників на початку битви Давида з Голіафом давали Україні мало або зовсім не давали шансів.

Українці мали інші плани. По всій країні звичайні люди самоорганізувалися. Це непокора - історична, глибока і спонтанна - втілилася в українському війську, "новій моделі" армії, яка була більш ніж готова протистояти екзистенціальній загрозі.

Зухвалість "трьох днів у столиці" перетворилася на Битву за Київ; і після 30 днів російські війська повністю відступили на півночі України.

Тепер, уперше, деякі з архітекторів трансформації Збройних Сил України (ЗСУ) розповідають свою історію у видатній книзі "Українське військове лідерство. Як командують українці".

Серед них - колишній начальник Генерального штабу ЗСУ генерал Валерій Залужний, який нині є послом України в Лондоні.

Відвертість авторів і сам факт публікації книги свідчать про ключову тему трансформації ЗСУ: відмову від радянського менталітету, який досі визначає російську армію.

Одна відмінність ілюструє ширший тренд. російська армія досі використовує свої сумнозвісні "бар'єрні" підрозділи - війська, які мають не допустити відступу наступаючих частин, стріляючи по них за потреби.

В українській армії такого немає.

Роки після 2014-го принесли реформи у всіх сферах ЗСУ - від військової філософії та підготовки до командування, управління та інфраструктури збройних сил.

Ключовим усьому цьому було критичне питання лідерства - не лише на найвищих рівнях, а й по всіх ланках. Нова військова доктрина відкинула радянсько-російський підхід із його жорсткими ієрархіями, правлінням через страх і жорстоким придушенням будь-якої ініціативи.

Натомість ЗСУ перейшли до філософії, де результат важливіший за процес, заохочується гнучкість та ініціатива, а відповідальність делегується по всіх рівнях.

Багато дрібних відмінностей склали ту різницю, яка дозволила значно меншій українській армії з набагато меншою кількістю озброєння протистояти і навіть перевершити російського загарбника.

Перелік здобутків включає потоплення російського флагмана Чорного моря "москва", Харківський контрнаступ, звільнення окупованого Херсона та операцію "Павутина" - атаку безпілотниками на стратегічний бомбардувальний флот росії.

Правила війни переписує не росія, а Україна, яка створила нову парадигму військового лідерства, що ставить у пріоритет креативність, гнучкість і взяття відповідальності на всіх рівнях.

Один командир розгорнув свої війська напередодні повномасштабного вторгнення, не отримавши жодного письмового наказу. Це був вчинок, за який його могли б заарештувати і судити.

Коротко кажучи, він взяв на себе відповідальність і діяв. Він керував.