Якщо речі, що слугували людині, "мають душу" (Рей Бредбері), то, певно, – й пам'ять. Не було б ні "Сліз речей", ні "Усміху речей", якби не пам'ять, якій не дає всохнути сльоза зворушення – хай від смутку вона, хай від радості. В "Пам'яті речей" – про речі наші й античні, про світ, що нас оточує, про людину в цьому світі, про думки, які, як це розуміли стародавні, і є виявом людського життя.
Коментарі
Щоб залишити коментар, будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь