Мама Му на дереві

- Я все-таки полізу на дерево. Корови туди ніколи не лазять. А я полізу.Вона підвелася і схопилася передньою ногою за найнижчу гілку. Тоді потягнулася до наступної.- О! Ця, певно, витримає. Добре, що вона так низько.Мама Му міцно трималася передніми ногами і придивлялася, куди ступати далі. Під нею трохи хрускало. Листя й маленькі гілочки лоскотали їй морду. Мало-помалу, гілка за гілкою вона забиралася все вище й вище. І нарешті вже майже досягла верхівки.- Ну от і вилізла! - засопіла вона й сіла на гілку.Ворон крутнувся в повітрі та сів на дерево. Він уп'яв очі в Маму Му:- Що? Ти вже на дереві? Як тобі це вдалося?- Я просто лізла, - сказала Мама Му. - Але добре, що ти прилетів, Вороне, бо Малий забув мені дещо розповісти.- Що саме?- Як злізти назад. Му-у!