- Шо, може, хочеш жизнєнну історію? - бабуся Ніла, яка лікує головний біль маленькою чарочкою коньяку, а застуду настоянкою прополісу, розпочинала розмову про своє життя. Як шістнадцятирічною грузила німецькі бомби на аеродромі біля села, а після війни в саморобній куртці з німецького прапора вступила в технікум і стала найкращою студенткою. Як примерзла спиною до стіни обледенілого гуртожитку, крала дрова з військової частини, зупиняла поїзд пляшкою самогону і вчилася виживати у бідності. І як її життя змінила перша любов. Любов у листах. Це історія всього покоління "воєнної молоді", яке зустрічає нас на ґанках стареньких хат і обіймає втомленими, старечими руками. Встигнути б почути всі їхні жизнєнні історії… Чому варто прочитати книжку "Жизнєнні історії. Про буденне, любов і трохи солі"? • Біографічна історія життя, яка передає всі труднощі, біль і випробування покоління "воєнної молоді". • Художньо обрамлені й літературно доповнені реальні історії із життя бабусі авторки Софії Мокій, але зі збереженням суті - життям, яким воно є насправді. • Крізь призму звичних буденних справ, в яких читачі впізнають історію і своїх рідних, книжка відкриває справжнє життя середини, кінця XX й початку XXI століття - Друга світова війна, економічні кризи, політичні гоніння та репресії, крах Радянського Союзу і життя у вільній країні. Про авторку: Софія Мокій - письменниця, арт-лекторка. Народилася і виросла в Яремчі, сьогодні живе в Києві. Писала "щось" усе життя і нарешті це "щось" перетворилося на книжку. "Жизнєнні історії. Про буденне, любов і трохи солі" - письменницький дебют авторки.