Як Божий дар, як найголовніша ознака самобутності, зрілості народу та самого його існування, як кровоносна система культури та інших сфер життя рідна мова вимагає всілякої уваги й захисту. Адже наша українська мова протягом тривалого історичного часу була підневільною, її зневажали й забороняли. Ще й сьогодні вона не набула розвою, гідного незалежної держави, нації високої культури. Тому поетове слово про мову - тривожне, болюче й водночас просвітлене вірою в його творчу силу і незнищенність.