Мама Му випала із санчат і покотилась. А коли перестала котитися, вже нагадувала величезну сніжку, з якої стирчали роги.
Ворон підійшов до Мами Му, яка лежала в снігу та сміялася.
Схрестивши на грудях крила, він дивився на неї суворим поглядом.
- Ти позбивала всі кілочки, що позначали звивисту дорогу, - сказав він. - Усі до одного!
- Му-у, це було так здорово! - тішилася Мама Му.
- Санчата аж підстрибували на горбочках, - вів далі Ворон. - Дивно, що вони вціліли.
- Найвеселіше було падати з них, - мовила Мама Му.
Автори: Юйя Вісландер, Томас Вісландер
Коментарі
Немає коментарів. Будьте першим, хто залишить коментар!
Щоб залишити коментар, будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь