Якщо у 1960-х роках про тодішню революцію писав Том Вулф, то про наших сучасників пише його донька, журналістка Олександра Вулф.
У центрі її оповіді - не хіппі, а юні стартапери, учасники та учасниці стипендіальної програми легендарного інвестора Пітера Тіля, які отримали від його фундації 100 тисяч доларів з умовою покинути школу, відмовитися від навчання в коледжі на годину програми і заснувати власну компанію. У них багато спільного з тими, хто здійснював культурну революцію у 60-х: вони живуть комунами, експериментують зі стилем життя і прагнуть змінити світ, але пристрасть, якій вони віддаються, інша - робота.
Як і тоді, не всі кумири виправдовують очікування, не всі мрії збуваються і не всі амбіції виявляються досяжними. А тим часом Кремнієва долина і надалі живе найсмілішими амбіціями і мріями, навіть мріями про докорінну зміну людства як виду.
Коментарі
Немає коментарів. Будьте першим, хто залишить коментар!
Щоб залишити коментар, будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь