Книга про батька. З мого дитинства

"Книга про батька" - це не поспіхом написання твір, а виважене рішення, на яке вона довгі роки не наважувалася, робота, над якою працювала протягом останніх 30-ти років свого життя. "Сьогодні починаю книгу, яку неможливо писати, важко читати та поширити", - писала Софія Яблонська. Це і своєрідна сповідь, і послання нащадкам, щоб вказати "шлях для мислення чи психічного відчуття, яким не треба йти", і свідчення великої доччиної любові. А ще, це захоплююча розповідь про омріяну нею Україну. Софія Яблонська була знаменитим оповідачем… Гортаючи сторінки, ви відчуєте радісну метушню і пахощі на кухні перед Різдвом, тиху урочистість, "ніби над хатою пролетів ангел", на саме Різдво, захоплення від повернення бузьків у покинуте колись гніздо, любов до землі та плекання рослин , гордість від упорядкування комор, все оте рідне – українське. Неймовірно реалістично передана атмосфера страху та напруження періоду Першої світової війни, коли на галицьку землю має вступити російське військо.