Книга видатного німецького філософа Фрідріха Вільгельма Ніцше (1844–1900) «Людське, надто людське», що вперше видається українською мовою, вийшовши друком у 1878 році, за свідченням сучасників, справила враження «бомби, що вибухнула». Під прискіпливий розгляд поставлено все, що, принаймні позірно, цінувалося до того моменту: метафізика, релігія, мистецтво, культура, мораль, ідеалізм, естетизм, гуманізм тощо. Та навряд чи варто наполягати на твердженні про пов'язаний із цим твором сутнісний переворот у способі мислення філософа, демонструючи свою здивованість чи зачудованість його крайнім «реалізмом» чи «сцієнтизмом». Тут «фізика» є лише принагідним інструментом - пробним каменем для будь-якої «метафізики», а новонавернений шанувальник науки - справжнім майстром недовіри, що приєднався до табору вчених радше із тактичних міркувань.