Книга Історія в коміксах (комплект із 3 книг)

Книга 1. Маус. Сповідь уцілілого

Ярослава Стріха, перекладачка видання:

"“Маус. Історія вцілілого” Арта Шпіґельмана (1980-1991) – автобіографічна розповідь нью-йоркського художника-інтелектуала, що його батьки, польські євреї, пережили свого часу Голокост. І формула “свого часу” тут є великою умовністю, адже мовби передбачає, що головний герой, альтер еґо автора, живе вже в іншому часі (мирному, повоєнному, віддаленому від злочинів минулого). Насправді ж історичний досвід значно ближче, ніж хочеться сподіватися, від нього не втекти, адже всі ми на великий відсоток складаємося з історії – великої й малої, родинної. Минуле накопичується, вирує, проростає в теперішнє (і дим від крематорію Аушвіцу, про який батько головного героя розповідає в одному кадрі, вже в наступному кадрі зливається з димом від цигарки оповідача). Значною мірою, “Маус” досліджує саме те, як можна приручити минуле і жити з ним далі.

Головний герой “Мауса” розпитує батька про довоєнне життя і досвід під час Голокосту, щоб створити про це комікс. “Маус” – один із найцікавіших літературних текстів про травму другого-третього покоління після катастрофи, про тих, хто виріс у тіні чужого болю й намагається привласнити й переповісти по-своєму досвід, що опирається оповіданню, знайшовший власний голос, всупереч тиску традиції. У нашому закутку Європи між великими історичними травмами ніколи не минало більше кількох поколінь, а в нас травматичний досвід тих, кого особисто не зачепила трагедія, але кому все одно доведеться жити із провиною вцілілого і жахом секонд-генд, проговорено мало, тож “Маус” не лише актуальний для багатьох, якщо не всіх потенційних читачів, а й заповнює напівпорожню нішу.

“Маус” – єдиний на сьогодні комікс, що здобув Пулітцерівську премію, й один із перших, що привернув широку увагу дослідників, ставши певною віхою в історії цього медіуму. Крім того, доти українському читачеві були доступні здебільшого американські мейнстримові комікси, а “Маус” познайомить із андеґраундним коміксом, з його окремішньою естетикою й художньою генеалогією".

Обидві частини роману вийдуть у "Видавництві" під однією оправою. Переклад з англійської Ярослави Стріхи. Летеринг Світлани Самохіної. Редактор Віктор Мартинюк. Коректорка Марина Гетманець.

Книга 2. Стіна

"Стіна" - книжка чеського художника і письменника Петра Сіса, який живе в Америці. Англійською мовою ("The Wall") вона вийшла у Нью-Йорку восени 2007 року, чеською - того ж року у видавництві "Labyrint". Викликала великий інтерес критики і читачів. Отримала нагороди: медаль Калдекотта (Американська бібліотечна асоціація), медаль Роберта Сіберта (Американська бібліотечна асоціація), премію "New York Times" як найкраща ілюстрована книжка року. На Болонському книжковому ярмарку здобула золоту медаль "Ragazzi Award" як найкраща дитяча книжка нон-фікшн, а також Золоту стрічку чеської секції IBBY.

Чеське видання доповнене останньою частиною (четвертий щоденник). У нього новий вступ і закінчення, засноване на правдивій історії автора:

"Коли мій десятирічний син Матєй прийшов зі школи і спитав, хороший я чи поганий американський поселенець, я вирішив, що маю пояснити дітям, звідки, власне, походжу, і спробувати розповісти про абсурдність режиму, в якому виростав. Це несмілива спроба нині описати дуже далекий і вже навіть не цікавий їм час".

Наше минуле, однак, лишається в нас, воно досі живе. "Стіна" - унікальна книжка, що наближає до малих читачів та їх батьків 1948–1989 роки, часи комунізму й соціалізму, коли за залізною завісою у Чехословаччині жили, працювали і мріяли звичайні люди. Це автобіографічна історія про захоплення музикою і малюванням, про панування ідеології, вагомість історії й потребу свободи. Книжка про надію, в яку ми не маємо права перестати вірити.

Книга 3. Батьківщина

Особиста історія Балкан – у надзвичайній графіці.

Подібно до "Персеполісу" Маржан Сатрапі та "Палестини" Джо Сакко, у графічному мемуарі "Батьківщина" Ніна Бунєвац розповідає історію власної сім'ї, розлученої через націоналізм та жахливі колективні травми, що супроводжували історію Балкан у ХХ столітті. У 1975 році, перестрашена через власного чоловіка, фанатизм якого дедалі зростав, мати Ніни Бунєвац втекла від нього й полишила Канаду, забравши маленьку Ніну та її старшу сестру до Югославії, де жили її батьки. Батько Ніни, затятий сербський націоналіст Петр, свого часу мусив полишити батьківщину в 1950-х. Але переїзд до Канади не применшив його віри у вільну Югославію та в те, що боротися за неї можна в будь-які способи.

"Батьківщина" Ніни Бунєвац – це неймовірне проявлення особистої історії на тлі епохи. Історичні події Балкан Бунєвац показує крізь призму життя окремих людей. Її завзятий, темпераментний батько завдає родині лише болю та горя і здається не вартим співчуття. Але ми бачимо трагічність і своєрідну велич цієї замкнутої, відчайдушної людини, яка, потрапивши в пастку сил історії та невдалого вибору, прожила життя, сповнене нескінченного нещастя, – але й особливого сенсу та прагнення до вищої мети.