Злочини минулого

ПРО КНИЖКУ

Кембридж. Спекотне літо. Колишній поліцейський, а нині приватний детектив Джексон Броуді береться одразу за три справи, які давно вважають закритими.

1970 рік: зникнення трирічної дівчинки.

1994-й: дівчина гине в конторі батька у свій перший робочий день.

1979-й: молода мати, доведена до відчаю, скоює злочин, що назавжди руйнує її родину.

Що глибше Броуді занурюється в чужі спогади, родинні таємниці й давні провини, то чіткіше бачить: ці історії пов'язані між собою. А ще - кожна з них перегукується із його власною травмою, від якої він так і не зміг оговтатися. Минуле не забувається і не відпускає, а його таємниці роками чекають, щоб вийти на світло.

"Злочини минулого" - перший роман знаменитого циклу Кейт Аткінсон про детектива Джексона Броуді, екранізований BBC, де головну роль зіграв Джейсон Айзекс. Роман відзначено багатьма нагородами, зокрема Saltire Society Scottish Book of the Year, а також занесено до рейтингу "100 найкращих детективів і трилерів усіх часів" за версією Time.

ПРО АВТОРКУ

Кейт Аткінсон - одна з провідних британських письменниць сучасності. У 2011 році нагороджена Орденом Британської імперії (MBE) за значні досягнення в літературі. Тричі лауреатка премії Whitbread / Costa. У 2025 році отримала Saltire Lifetime Achievement Award за внесок у літературу.

Її бестселери читають понад 30 мовами. Це рідкісний приклад авторки, яка однаково впевнено пише як високу прозу, так і жанровий детектив.

ВІДГУКИ ПРО КНИГУ "ЗЛОЧИНИ МИНУЛОГО"

Це не просто найкращий роман, який я прочитав цього 2007 року, а й найкращий детектив десятиліття. "Злочини минулого" - це літературний еквівалент потрійного акселя. Я прочитав його один раз для задоволення, а потім ще раз - просто щоб зрозуміти, як це зроблено. Це саме та книжка, яку хочеться наполегливо пропонувати геть усім зі словами: "Ти маєш це прочитати!". Стівен Кінг 

ІНШІ КНИЖКИ АВТОРКИ

• "Храми веселощів", Кейт Аткінсон, "Наш Формат", 2024 рік
• "Руїни бога (нова обкл.)", Кейт Аткінсон, "Наш Формат", 2023 рік
• "Життя за життям (нова обкл.)", Кейт Аткінсон, "Наш Формат", 2023 рік
• "За лаштунками в музеї (нова обкл.)", Кейт Аткінсон, "Наш Формат", 2023 рік 

ЦИТАТИ

Треба було щось корисне вивчати, а не читати день за днем усілякі романи. Романи формують абсолютно викривлене уявлення про життя, брешуть і стверджують, що все колись закінчується, хоча насправді ніякого кінця не існує і все триває по колу.

Тео впав на коліна біля Лори. Над нею, в самих лише спідниці та бюстгальтері, схилилася секретарка Шеріл. Вона зняла із себе блузу, якою намагалася спинити кров, що хлюпала з Лориного горла. Притискала до рани ту блузу, яка давно перетворилася на червону ганчірку. Її шкіра почервоніла від крові, потічки якої стікали між грудей. Тео прийшло до голови слово "різанина". Кров була скрізь. Він сам стояв навколішки в липкій калюжі. Кров щедро просочувала килим навкруги. Лорина кров. Яка була і його кров'ю. Її біла блуза стала червоною. Він відчував запах крові - мідно-солоний з домішкою духу бійні. Подумав, чи можна якось розрізати вени та артерії й перелити свою кров доньці. Весь цей час молився: "Господи, благаю, нехай із нею буде все гаразд", - промовляючи слова, як страшну мантру, гадаючи, що, допоки повторюватиме її, не дасть статися найстрашнішому.

Друге заміжжя не було частиною плану. План передбачав заховатися в якомусь містечку й зайнятися добрими справами, наче квакерка з XVIII століття чи якась вікторіанська леді в пориві філантропії. Думала навіть податися місіонеркою за кордон - в Індію або Африку - поширювати писемність серед жінок та нижчих каст, бо що значить бути парією, вона чудово знала.

Вона мешкала в маленькій однокімнатній квартирці з білими стінами, де завжди пахло свічками та панувала простота (майже як у самітницькій келії). Соціалізувалася мінімально - і то лише з колегами. Серед тих була парочка розлученок середнього віку, з якими вона часом ходила в кіно чи на пляшечку вина в заклад, де було достатньо тихо для бесіди. Їхні розмови зазвичай крутилися навколо відсутності нормальних мужиків - "усі нормальні або одружені, або голубі" - і різних буденних тем. Коли в неї питали про її життя, вона відповідала: "Одного поганого шлюбу з мене досить" - тоном, який чітко натякав, що згадувати про це їй не хочеться. Казала, що взяла паузу від стосунків, лишень ніколи не уточнювала, скільки та пауза триває. Двадцять два роки, відколи вона востаннє була із чоловіком! Розлученки середнього віку точно попадали б, якби почули. Одначе целібат - обов'язковий для самітника. А самітниці існують? Преподобний Бертон точно знає ("Заради Бога, можна просто Джон", - сказав він зі сміхом). Щоправда, за той час у неї був секс із жінками, тож целібатом це складно назвати.