У попередніх номерах ми говорили про пробудження зерна, його ріст і вихід до сонця. Настав час навести фокус і зрозуміти, заради чого це відбувається.

Здається, все просто – ми приходимо на Землю для щастя, у нас є сили і таланти для цього. Істинні бажання нашої душі мають реалізовуватися через наші дії. У процесі ми дорослішаємо, набуваємо цілісності, внутрішньої сили і краси. В таких координатах навіть рух у невідомості має викликати захоплення й азарт. Але не в кожного з нас і не завжди так виходить.

Зобов'язання «треба», «мушу» і «повинен», страхи, сумніви, тривоги, почуття сорому та провини перетворюються на «чорну діру», куди витікає радість. Душа мучиться, сил немає, натхнення не з'являється... Ми нібито знаємо, як правильно, але ці знання не приводять до радості зростання, щирості взаємодії.

Чого ж бракує? Який нам крок потрібен? Ще раз чесно дивимося собі в очі та відповідаємо на запитання: «Кому я зобов'язаний? Кому і що винен? Чого від мене хоче світ?