У книзі пропонуються спостереження за етапами становлення творчої особистості О. Кобилянської, котра змогла репрезентувати свою жіночу інакшість всупереч патріархальності. Вихідним пунктом для аналізу власне художніх творів мисткині став висновок авторки монографії про те, що психічне життя О. Кобилянської перебувало у пошуках об'єднувального символу для узгодження природного протесту проти накидуваних зовні вимог і водночас інтеріоризованого "вторинного" застосування примусу в ставленні до свого внутрішнього життя.