Автор Надія Біла
Знайдено 10 книг
Дата народження: 2 січня 1950 р.
Надія Павлівна Гуменюк (народилася 2 січня 1950 року в селі Онацьківці Полонського району Хмельницької області) — українська поетеса, прозаїкиня, публіцистка, членкиня Національної спілки письменників України (з 1995 року) та Національної спілки журналістів України (з 1977 року), заслужений журналіст України. Вона є дружиною відомого волинського письменника Володимира Лиса. Початкову освіту здобула у Хмельницькому педагогічному училищі, закінчивши з відзнакою шкільний відділ у 1970 році, а в 1977 році завершила навчання на факультеті журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. Журналістську кар'єру розпочала у 1973 році в редакціях районних газет на Херсонщині (Каланчацька) та Волині (Луцька). Працювала кореспонденткою Рівненського обласного радіо (1975–1980), завідувачкою відділу Луцької районної газети (1980–1985), редакторкою радіогазети Луцького шовкового комбінату (1987–1990) та заступницею головного редактора газети «Народна трибуна» (1990–1995). З 1996 року працювала редакторкою відділу культури Волинської обласної газети «Віче». Надія Гуменюк вела активну громадську діяльність: очолювала Волинську обласну організацію Всеукраїнського товариства «Просвіта», луцьку міську «Просвіту», працювала в Українському фонді культури, Союзі українок та обласній комісії з питань утвердження української мови. Літературний шлях письменниці розпочався ще у десятирічному віці з публікації у газеті «Зірка». У 1965 році вона перемогла в літературному конкурсі цього видання, отримавши путівку до табору «Артек». Дебют у дорослій літературі відбувся 1972 року в журналі «Радянська жінка» з благословінням Любові Забашти. Перша поетична збірка «Країна світла» вийшла у 1992 році. Наступними поетичними виданнями стали «Каріатиди» (1994), «Однокрил» (1999/2000), «Тайнопис тиші» (2005), «Голос папороті» (2009), «Аркан для ластівки» (2019), «На терезах осені» (2020) та «Ворожіння на мальві» (2024). Її поезія відзначається громадянським звучанням, філософським осмисленням світу, щирістю та поєднанням життєвого досвіду з класичною традицією. Наприкінці 1990-х років Надія Гуменюк почала писати для дітей. Серед її дитячих видань — «Чапики-чалапики», «Веселка для веселика», «Де гуляє крокотам?», «Казка про козака Ярка і Яринку-Живинку», «Котилася писанка», «Шуршик В. та інші: казки з Яринчиного саду», «Зустріч на Босому мосту» та «Таємниця Княжої гори». Письменниця також успішно виявила себе у прозі та драматургії. Її романам, таким як «Янгол у сірому», «Енна», «Вересові меди», «Танець білої тополі», «Квіти на снігу», «Корона на одну ніч», «Та, що ламає вітер» та «Тінь Командора», притаманні притчевість, динамічний сюжет, багата мова та поєднання історичного контексту з сучасністю. Творчість письменниці відзначена численними преміями. Вона є лауреаткою премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки (2014), премій імені Агатангела Кримського, «Благовіст», імені родини Косачів, імені Олександра Олеся, імені Віктора Близнеця «Звук павутинки», імені Платона Воронька (2025), а також переможницею і призеркою конкурсів «Золотий лелека», «Коронація слова» (зокрема, перша премія у 2015 році за роман «Вересові меди» та друга премія на «Гранд-Коронації» у 2021 році), «Ярославів Вал» та «Глиняний кіт».
