Про автора
Дата народження: 30 липня 1958 р.
Віра Павлівна Агеєва — відома українська літературознавиця, літературна критикиня, ґендерна дослідниця та письменниця. Народилася 30 липня 1958 року в місті Бахмач Чернігівської області. Вищу освіту здобула у Київському університеті, який закінчила у 1980 році. Згодом, у 1995 році, захистила дисертацію та отримала ступінь докторки філологічних наук. Професійний шлях Віри Агеєвої тісно пов'язаний з провідними науковими та освітніми установами України. Протягом 1985–1996 років вона працювала в Інституті літератури НАН України. У період з 1995 по 1997 роки обіймала посаду заступниці редактора журналу «Слово і час». Починаючи з 1996 року, Віра Павлівна працює професоркою Національного університету «Києво-Могилянська академія». Вона також є співзасновницею Київського інституту ґендерних досліджень та входить до складу журі авторитетної премії «Книга року ВВС». Наукові інтереси дослідниці охоплюють проблеми стильової диференціації української літератури XX століття, особливості розвитку українського модернізму, а також феміністичну інтерпретацію художніх текстів. Починаючи з кінця 1980-х років, з часу утвердження ґендерної школи в українському літературознавстві, Віра Агеєва є однією з найактивніших її представниць та інтерпретаторкою ґендерних аспектів вітчизняної культури. Вона підготувала низку антологій української прози та видань творів таких чільних представників українського модернізму, як Леся Українка, Микола Хвильовий, Олександр Довженко, Майк Йогансен, Віктор Петров-Домонтович та Юрій Косач. Також є авторкою численних статей, рецензій та оглядів у часописах «Вітчизна», «Прапор», «Березіль», «Слово і час». У її доробку — десятки вагомих монографій та праць, серед яких «Українська імпресіоністична проза» (1994), «Поетеса на зламі століть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації» (1999), «Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму» (2003, 2008), «Поетика парадокса. Інтелектуальна проза Віктора Петрова-Домонтовича» (2006), «Мистецтво рівноваги. Максим Рильський на тлі епохи» (2012), «Дороги й середохрестя» (2016), «Візерунок на камені. Микола Бажан: життєпис (не)радянського поета» (2018), «За лаштунками імперії» (2021) та «Марсіани на Хрещатику. Літературний Київ початку XX століття» (2023). Наукова та літературна діяльність Віри Агеєвої здобула широке державне та суспільне визнання. У 1996 році вона стала лауреаткою Державної премії України імені Тараса Шевченка як співавторка двотомного навчального посібника «Історія української літератури ХХ століття». У 2008 році її було відзначено Премією імені Петра Могили за монографію, присвячену інтелектуальній прозі Віктора Петрова-Домонтовича. У 2012 році дослідниця отримала премію інтернет-видання «Літакцент», а 24 лютого 2026 року була нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. Син Віри Агеєвої — В'ячеслав Агеєв — є відомим письменником та релігієзнавцем.
