Дата народження: 27 серпня 1856 р.

Іван Якович Франко (27 серпня 1856 — 28 травня 1916) — видатний український поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч. Народився в селі Нагуєвичі в родині заможного сільського коваля Якова Франка та Марії Миколаївни, яка походила зі збіднілої шляхти герба Сас. Рано залишився сиротою: батько помер, коли хлопцеві було дев'ять років, а мати — коли йому виповнилося шістнадцять. Вихованням дітей займався вітчим Григорій Гаврилик, з яким у Франка склалися дружні стосунки на все життя. Франко здобув ґрунтовну освіту, розпочавши навчання в початковій школі в Ясениці Сільній, згодом у Головній міській школі отців василіян у Дрогобичі та Дрогобицькій реальній гімназії імені Франца-Йосифа. Уже в юнацькі роки він виявив феноменальну пам'ять і здібності, почав комплектувати власну бібліотеку, збирати фольклор та писати перші твори. У 1875 році вступив до Львівського університету на філософський факультет. Через свою активну громадсько-політичну діяльність, яку влада трактувала як соціалістичну пропаганду, письменник чотири рази відбував ув'язнення, через що переривав навчання. Повну вищу освіту завершив у Чернівецькому університеті, а 1893 року у Віденському університеті захистив докторську дисертацію. Протягом життя Франко провадив надзвичайно активну журналістську та видавничу діяльність. Він співпрацював із часописами «Громадський друг», «Світ», «Зоря», «Діло», а також разом із дружиною видавав журнал «Житє і слово». У 1890 році став одним із засновників і першим головою Русько-української радикальної партії (РУРП). Згодом, у 1899 році, вийшов із партії та приєднався до Української національно-демократичної партії, зосередившись на науковій роботі в Науковому товаристві імені Шевченка (НТШ), де очолював філологічну секцію та етнографічну комісію. Особисте життя письменника відзначене глибокими почуттями до Ольги Рошкевич, Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської. У 1886 році він одружився з киянкою Ольгою Хоружинською; у подружжя народилося четверо дітей: Андрій, Тарас, Петро та Анна. Останні роки життя Франка були сповнені фізичних і духовних страждань через тяжку хворобу (інфекційний ревматоїдний поліартрит, що призвів до паралічу рук) та психічний розлад дружини. Письменник помер 28 травня 1916 року у Львові. Через тривалий конфлікт із духовенством офіційного дозволу на церковний похорон надано не було, проте його поховали на Личаківському цвинтарі за участі священника Володимира Гургули.