В історії української реалістичної літератури творчість Івана Нечуя-Левицького займає визначне місце. Відомо, що розвиток художньої прози і, зокрема, великих епічних жанрів - повісті й роману - є важливим етапом формування національного мистецтва слова. Вийшовши на українську літературну ниву, Нечуй-Левицький блискуче розвинув зміст і форму невеличкого оповідання і дав перші зразки реалістичного романного жанру з сучасного життя. Повість "Князь Єремія Вишневецький" писалася протягом 1896-1897 рр. і закінчена письменником у 1897 р. Твір присвячений найбуремнішим в історії українського народу часам. Хронологічні рамки повісті - 30-40-і рр. XVII ст., тобто роки останніх козацьких повстань, що передували виступу Хмельницького, десятиліття т. зв. "золотого спокою" в історії польської шляхти і перший переможний етап визвольної війни українського народу під проводом Хмельницького. Більшість дійових осіб та подій в повісті історичні, якщо не фактично, то номінально, за винятком любовної лінії твору (кохання Єремії до простої козачки - удови Тодозі).
Коментарі
Немає коментарів. Будьте першим, хто залишить коментар!