І ось цей день настав — зі дна постукали. Здається, чорнішого дня вже не буде.
Слухай, з кожним з нас це бувало не раз, проте важливо не те, скільки разів ти впадеш, а лиш те, скільки разів піднімешся.
Утім, жалі до себе скінчаться, сльози висохнуть, сили повернуться — і настане день, коли вкрай треба буде це зробити.
Встати з дивана.
Встань і йди, чуєш? Іди та перемагай. Не опускай рук довше, ніж на пів дня, і все тобі буде до снаги.
Ми віримо в тебе, як у самих себе, і щиро бажаємо сил та наснаги на твоєму шляху.
Життя надто прекрасне, щоб жити його абияк, чи не так?
Коментарі
Немає коментарів. Будьте першим, хто залишить коментар!
Щоб залишити коментар, будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь