Рiздвянi повiстi

Різдвяні повісті. “- Чарлз Дікенс, - по складах прочитала бабуся. За все своє життя вона не прочитала жодної книги. - Гарне ім'я. - Гарне?! - вигукнув я. - Хай йому грець! Це велике ім'я! Проте я був упевнений… Прибулець, йому було близько 60 років, озирнувся і поглянув на мене… - Я гадав, що ви… - Що я… помер? - Чарлз Дікенс розсміявся. - Нічого подібного! Живий-здоровий! І дуже радий зустріти тут читача і шанувальника, і знавця!” - чомусь зринув у пам'яті саме цей епізод із фантастичного оповідання Рея Бредбері “Приятель Ніколаса Ніклбі - мій приятель”. Гадаю, що той Чарлз Дікенс мав на увазі і нас - його відданих читачів, шанувальників і знавців. А нам водночас зостається лише підтвердити, що він, себто справжній Чарлз Дікенс, і дійсно живий-здоровий навіть у третьому тисячолітті. Тому що, за винятком Вільяма Шекспіра, жоден із англійських письменників не здобув такого визнання як у широкого загалу, так і в рафінованих інтелектуалів.