Слова сплітаються у неповторні образи, займаючи з Поетової волі ту позицію, в якій вони і свіжі, і нові, спалахуючи діамантами у дивовижному вінку метафори, даруючи тепло, народжене зі смутку й самоти. Вони - з війни, вони - зі світла і надії.
Автор: Любомир Стринаглюк
Коментарі
Немає коментарів. Будьте першим, хто залишить коментар!
Щоб залишити коментар, будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь