Народилася Дніпрова Чайка (Людмила Олексіївна Василевська-Березіна) 1 листопада 1861 р. у с. Зелений Яр Доманівського району на Миколаївщині в родині священика. Дитинство та молодість її проминули на півдні України. Закінчивши Одеську гімназію 1879 р., вона розпочала педагогічну діяльність спочатку як приватна вчителька, потім працювала у сільських школах Херсонської губернії.

Писати Дніпрова Чайка почала ще в гімназії. Деякі вірші ("На смерть Тургенева") були надруковані в "Одесском вестнике" (1883). В 1885 р. в одеському альманасі "Нива" було вперше надруковано два вірші Дніпрової Чайки ("Вісточка" й "Пісня") та оповідання "Знахарка", яке за своїм характером близьке до запису з народних уст.

Значний внесок письменниці у розвиток дитячої літератури - вірші "Зима", "Весна", "Голосіння дітвори"; оповідання "Буряк", "Краплі - мандрівниці"; казки "Казка про Сонце та його сина", "Грецька казка". Виступала зі статтями й рецензіями в педагогічній пресі, діяльно співробітничала в журналі "Дзвінок", цікавилася фольклором. 1884 р. представила на VI Археологічно-етнографічний з'їзд, що відбувся в Одесі, три зошити "Українських народних пісень, що їх співають у Дніпровському уїзді Тавричеської губернії". Багато пісень з голосу письменниці записав М. Лисенко, який створив на її слова кілька романсів.