У серці медитації — тобто у самій її сутності — перебуває співчуття, але не звичайне, а таке, що розвивається і розширюється паралельно з мудрістю, неодмінно проявляється під час медитативних практик. Без цього важливого фундаменту всі інші практики виявляються беззмістовними.
На щастя, розум можна навчити співчувати, і тоді він, уже підготовлений, перетвориться на благодатне підґрунтя для практики Великої Досконалості (Дзоґчен), яку багато хто вважає верхівкою всіх духовних практик у тибетському буддизмі. Саме завдяки практиці Великої Досконалості ми можемо досягти глибинної усвідомленості та прожити власне життя, транслюючи її у світ і впливаючи таким чином на все, що нас оточує.
Коментарі
Немає коментарів. Будьте першим, хто залишить коментар!
Щоб залишити коментар, будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь