Ета книга о жизни, страсти и смерти в просвещенном герцогстве Вюртембергском времен светлейшего герцога Карла Евгения, о старом обербоссиерере Людвигсбургской фарфоровой фабрики Иоганне Якобе Лойсе, который воспылал платоническими чувствами к юному торговцу апельсинами, о том, как юноша ушел на войну, а мастер мечтал и грезил о нем, и воплотил его в своих статуетках. Дождался ли мастер своей любви? И получилось ли все так, как представлял себе Иоганн Якоб? Ета история – без купюр и умолчаний – о его вдохновении, его любви, его боли и его счастье.

"Жан-Жак Лойс заробляє на життя тим, що ліпить фарфорові статуетки. Він не так давно овдовів і вирушив до Людвігсбургу, де його мистецтво вповні оцінить тамтешній герцог. За вікнами його карети – роздроблена на "кишенькові держави", перманентно воююча Європа початку 1760-х.

Щоб розказати переконливий сюжет з ХVІІІ ст., Вишевський обрав тлом історію порцеляни. І не тільки тому, що є в цій теми знавцем. Це насправді тема – суто для XVІІІ ст., якщо ми про Європу говоримо. На початку 1710-х в Німеччині нарешті відкривається перша порцелянова мануфактура, європейські керамісти опановують мистецтва і таємниці порцеляни.

Примхливе і пишне рококо відходило поступово у небуття, наступали часи сентименталізму з його світлою тугою за природною чистотою і красою "простого люду". На зміну "ляльковим" скульптуркам чепурух і модників приходять жанрові сценки з життя торговців і селян. Стилізовані, звісно. І дуже-дуже еротичні: такий собі 3D-"Playboy" позаминулого століття. Свою історію порцеляни автор "Лойса" пише бережно. Так само, як описує й інші "знакові" моменти історичної доби – від воєнної дипломатії до специфіки тодішніх медичних практик і подробиць із інтимної гігієни. (Не кажіть, що історія туалетів вам не цікава!).