Людина з Марса

Вулиця вирувала. Гуркіт наземних потягів, клаксони автомобілів, деренчання тролейбусів, що набирали швидкість, дзвінки сигналів і потужний гул людських голосів кипіли в синьому повітрі, спалахи різнобарвних променів розрізали на шматки густу темряву. Натовп ворушився, ніби кубло змій, щільно заповнюючи тротуари, відблискуючи у квадратах вітрин і зникаючи в напівтемряві будинків. Щойно зволожений асфальт сичав під сотнями автомобільних шин. Слизькі чорні та сріблясті тіла довгих машин мчали одне за одним.