Біля гори Мітрадат

— Я шукаю її... Па всіх завулках цівї планети я шукаю її, ту женщину, що закрутила б мною, як циган сонцем, як вітер чайкою, владно, шалено, божевільно… Я шукаю і не знаходжу її, я жадаю і не маю її! Мої очі обертають кожну стрічну — шукають... О, де ти? де ти?!. Я мучаюсь за тебе і проклинаю тебе, — ту що не існує. Прийди ж прийди..." (з щоденника мого героя) На старовинній горі Мітрадат , лисій, мов голий череп, увінчаній сірим, похмурим, таємничим будинком музею, на цім, сповненім містичними тінями і натяками гробовищі древніх легенд, сонно, тихо й урочисто.