Критика п'яного розуму

Цей роман - не для рафіновано-цнотливого читача, який існує поза простором і часом, а для тих, хто сприймає сьогодення без показової заангажованості.

Непередбачуваність сюжету відразу захоплює, залучаючи до життя типових представників львівського соціуму, де ірреальне подається на тлі буденності.

Петро, Антон і решта представників "гільдії наливайок" крізь призму "П'яного розуму" - це неповторні характери наших сучасників, в якому б абсурдному світі вони не існували.

Розвиток сюжетних ліній на межі фантазії й дійсності тримає читача в напрузі в атмосфері знайомої нам "барної культури" з "ароматом свіжозмеленої кави" й, звичайно ж, алкоголю, який "має цікаву суперсилу: хороший настрій перетворювати на ейфорію".

Герої блукають поза зоною комфорту в пошуках щастя, бо "щасливі люди - завжди красиві", та й узагалі - "щастя - це подарунок долі".

Тож дочитайте роман до кінця, й ви зрозумієте, чому не потрібно жити минулим, цінувати сьогодення й будувати світ, в якому волієте опинитися завтра.

Нехай вам на це не бракує часу.