Микола Зеров (1890–1937) став одним із перших українських дослідників 1920–1930-х років, хто запропонував нове осмислення творчості Івана Франка, зокрема його поетичної спадщини. У постаті автора «Каменярів» і «Мойсея» Зеров бачив яскраву індивідуальність, сповнену глибоких внутрішніх суперечностей та оригінального світобачення. До цієї збірки увійшли також критичні огляди Зерова, що стосуються літературних подій 1925 року. Його праці, зокрема «Володимир Сосюра — лірик і епік», «Поезія Олеся і спроба нового її трактування», «Літературний шлях Максима Рильського» та інші, дають підстави вважати Зерова не лише глибоким аналітиком, а й одним із головних ідеологів неокласичного напряму в українському літературному процесі.
Коментарі
Немає коментарів. Будьте першим, хто залишить коментар!
Щоб залишити коментар, будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь