Семен Калита помирає. На старість, залишившись без рук і ніг, він став повністю залежний від дружини та дітей. Помирає чоловік у страшних муках, бо, як сам каже: "Зогнив заживо". Уважні діти роблять усе можливе, щоб полегшити батькові страждання. "Він для нас небо прихиляв" – розповідає син Павло про рідного тата. Але чи був Семен таким, яким знають його діти? Чи прожив він своє життя дійсно по-людськи? А може, існує інша правда? Можливо, є хтось, хто знав Семена іншим, зовсім не добрим і людяним, а навпаки: жорстоким, ненаситним до людської крові звіром?
Коментарі
Немає коментарів. Будьте першим, хто залишить коментар!