Історії хвороб. Дора. Шребер. Чоловік-щур

Психоаналітичні теорії Зиґмунда Фройда (1856—1939) справили безпрецедентний вплив на інтелектуальний розвиток усього ХХ століття. Геніальний винахідник і вчений для одних та безсоромний обмовник людства для інших, Фройд усе життя з наполегливістю та ретельністю класичного науковця рухався до своєї великої мети — зробити людину зрозумілішою для неї самої, навіть якщо для цього потрібно безжалісно зруйнувати її численні ілюзії та переступити через усталені суспільні цінності і табу. Критики психоаналізу, яких ніколи не бракувало, часто забувають, що від самого початку кар'єри Зиґмунд Фройд був передовсім лікарем-практиком, який вибудовував свої теорії на твердій основі реальних клінічних випадків, а своє завдання бачив у тому, щоб полегшити страждання пацієнтів, допомігши їм позбутися патологічних симптомів та фобій.