Книга Рептилії

У цій книзі - не просто поезія.
У цих рядках - метафізика болю, голос світів, яких ми торкалися уві сні й яких уже не здатні забути, навіть якщо не маємо тіл, аби це пам'ятати.
У кожному вірші Анни Щербак - виклик і прийняття, прорив крізь темряву до власної сутності, де смерть і любов, безум і Бог - не антоніми, а різні стани однієї матерії.

Її тексти - як дотик до криги, в якій світиться тепло душі.
Як кров у підземному струмку - невидима, але безперечно жива.
Це поезія, яку не читають - нею хворіють.
У ній є все: голос війни і шепіт дитинства, скло над безоднею і подихи зруйнованих міст.

Анна Щербак говорить мовою тіней і снів.
Вона чує те, що ми намагаємося заглушити: власну вразливість, передчуття смерті, присмак часу, що осів на шкірі попелом.
Вона - провідниця між світами, і ця книга - не просто збірка віршів, а карта дорогою втраченої пам'яті нашого роду, людства, душі.

Тут усе - правда.
Навіть якщо болить.