Книжка польського історика та антрополога культури, професора Інституту польської культури Варшавського університету Анджея Менцвеля формувалася впродовж тривалого часу: найперші її тексти створено майже двадцять років тому, а найновіші автор підготував спеціяльно для неї (ориґінальне видання з'явилося 2006 року). Збірник різножанрових текстів (від есеїв, нарисів і наукових статтей до листа і лекції) становить, як пише сам автор у передмові, «певну цілісність». Власне, Анджею Менцвелю йдеться про окреслення проєкту «такої історії культури, яка була б антропологічною» – себто «представляла людину в культурі і культуру в людині».

У збірці зроблено спробу досягти такої цілісности у двох головних вимірах, теоретичному й історичному, – цьому і привячено перші дві частини книжки. В першій, теоретичній, Менцвель намагається арґументувати антропологічні та історичні основи пропонованого проєкту, – пояснює специфіку антропологічного розуміння культури; з'ясовує зв'язок антропології з літературознавством і наукою про культуру, з одного боку, і з історією, з другого; нарешті, коротко окреслює визначальну для багатьох його тез комунікаційну типологію культур: усна, культура письма, друку та авдіовізуальна, або інформаційна. У другій, «історичній» частині дослідник міркує про деякі з тих понять, що «творять польську антропологічну історію культури або ж наближаються до неї».