Невпокій в культурі

У пізньому есеї "Невпокій в культурі" (1930), одному з найвідоміших, але й найскладніших своїх творів, Зиґмунд Фройд (1856–1939) досліджує динамічні та афективні основи процесу культури. В парадигмі "другої теорії потягів" та "другої топіки" - структурної теорії психічного апарату - він переосмислює і водночас поглиблює свої давніші міркування про виникнення і логіку культури й цивілізації. Концептуальним ядром є спостереження: розвиток культури неминуче пов'язаний з наростанням почуття провини. Пильно простежений також метапсихологічно виснуваний взаємозв'язок між культурно зумовленою відмовою від задоволення потягів, усамостійненням потягу смерті і вивільненням внутрішньої деструктивності. "Невпокій в культурі" - один із найзначущіших психоаналітичних внесків до культурної антропології та один із найвпливовіших творів сучасності.